Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду 22 травня 2023 року розглянула апеляційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 червня 2022 року.
Цивільна справа стосується 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 9 листопада 2015 року, яка відбулася із порушенням вимог закону. Всупереч законодавству сесія відбулася за відсутності кворуму депутатів. З 60 обраних депутатів Ужгородської міської ради у засіданні, попри реєстрацію 33 депутатів, взяли участь фактично 29 депутатів, тобто менше половини від загального складу ради, що є недостатнім для прийняття рішення. Із різних причин не брали участь чотири депутати, тоді як їхні пульти для голосування використовувалися. Відтак всі прийняті та проголосовані в такий спосіб на сесії рішення незаконні.
Тоді було прийнято рішення №1882 «Про затвердження та відмову в затвердженні проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», відповідно до якого передано у власність особі земельну ділянку для обслуговування будинку, господарських будівель та споруд в місті Ужгород. За обліковими даними, за згадане рішення проголосували 32 депутати, в тому числі четверо депутатів, які були відсутні.
У проханні прокурора до суду першої інстанції було: визнати незаконним та скасувати пункт 1.36 рішення 26 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 за №1882; скасувати свідоцтво від 13.12.2015 на право власності на земельну ділянку площею 0,0471 га та її державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 22.06.2022 року у позові відмовлено. Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що позов є недоведеним, оскільки прокурор спирався на докази, здобуті в рамках кримінального провадження, що триває, а тому ці докази є недопустимими в цивільному процесі. Прокуратура оскаржила рішення суду як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Є встановленим і доведеним, що на земельній ділянці в місті Ужгород станом щонайменше на березень 2006 року вже знаходився житловий будинок, законність зведення якого ніким не ставиться під сумнів і право власності на який 22.03.2006 зареєстроване в рівних частках за фігурантами. З огляду на фактичні обставини справи права на цей будинок і до 2006 року були належним чином оформлені, оскільки один із власників, маючи відповідне право, частку в ньому відчужив на підставі правочину. Отже, чоловіку була надана у власність земельна ділянка, на якій законно був зведений житловий будинок, тож ділянка була надана із земель житлової та громадської забудови саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, відповідно до чинного на відповідний час генерального плану міста та містобудівної ситуації, що фактично мала місце. Протилежного в справі не доведено.
Закон N° 3038-VI, правилами якого, серед іншого, обґрунтовувався позов, набрав чинності 12.03.2011, тобто, після того, як спірна земельна ділянка вже використовувалася як землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку, тому не може погіршувати правового становища особи, відповідні відносини якої вже були врегульовані раніше за іншими правилами.
Як пояснив прокурор під час апеляційного розгляду справи, реальні обставини, що пов'язуються з наданням земельної ділянки під задовго до цього збудований житловий будинок, не враховувалися. Надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняття в подальшому рішення про затвердження такого проєкту і надання земельної ділянки у власність є нерозривно пов'язаними етапами процедури набуття особою права власності на земельну ділянку. Особа, якій надано такий дозвіл, розробляє проєкт землеустрою на підставі чинного та обов'язкового рішення органу місцевого самоврядування і поза будь-яким сумнівом може розраховувати на законність такого рішення, відповідність цільового призначення земельної ділянки вимогам, які до цього ставляться. Так само особа, яка набуває у власність земельну ділянку за результатом завершення вищевказаної процедури, в якій вона належно виконала покладені на неї офіційно обов'язки, передбачає та може розраховувати на законне рішення органу місцевого самоврядування щодо результату процедури та, відповідно, не можуть розглядатися окремо одне від одного, без урахування їхнього зв'язку.
За таких умов немає підстав стверджувати про вади волі Ужгородської міської ради щодо визначення цільового призначення спірної земельної ділянки, про невідповідність цього цільового призначення генеральному плану міста та містобудівній ситуації, документації і, як наслідок, про вади волі в сенсі власне волевиявлення, чіткого наміру за результатом відповідної процедури щодо передачі фізичній особі земельної ділянки, якою вона тривалий час правомірно користується за тим же цільовим призначенням, під наявний на цій ділянці житловий будинок, що разом із ділянкою становить садибу.
Особа, яка добросовісно діяла у правовідносинах із набуття права власності на земельну ділянку, що перебувала в її користуванні, не може за відсутності будь-якої вини зазнавати негативних наслідків, нести майнову відповідальність у вигляді позбавлення права власності на земельну ділянку, про що, власне, пред'явлений позов, за дії, вчинені органом місцевого самоврядування. Такі дії органу, який отримавши офіційні погодження і документи, прийняв рішення про надання земельної ділянки і на правомірність якого відповідач обґрунтовано покладався, знаходяться поза волею і контролем відповідача. Ці істотні в конкретній фактичній і правовій ситуації обставини були залишені позивачем поза увагою.
Попри наявність матеріалів, одержаних із кримінального провадження, які отримані належним процесуальним порядком у цивільному судочинстві, позивач не довів відсутності депутатів на сесії Ужгородської міської ради. Колегія суддів Закарпатського апеляційного суду не погоджується з тлумаченням процесуальних норм, яке уможливлює використання в цивільному процесі доказів, отриманих в порядку кримінального судочинства до завершення відповідного провадження, в конкретному випадку - щодо судової експертизи також тому, що в разі, якщо експертиза, виконана в кримінальному провадженні, є неповною, виникає необхідність її роз'яснення, отримання пояснень експерта тощо, виникають суттєві процесуальні суперечності, що дає можливість ставити їх під сумнів у обох процесах.
Поставивши вимоги в апеляційній скарзі, позивач не навів належних підстав позову та його належного обґрунтування, які би відповідали предмету позову.
3 огляду на встановлене, втручання з боку держави у право власності на нерухоме майно не може бути визнане таким, що узгоджується з критеріями законності, пропорційності, дотримання справедливого балансу між суспільним, публічним інтересом і правом добросовісного набувача на своє майно. Таке втручання порушує принципи верховенства права, правової визначеності, справедливості, а також не відповідає правилам щодо належного урядування.
Тому суд першої інстанції не мав передбачених законом підстав для задоволення недоведеного позову і ухвалив правильне по суті рішення про відмову в ньому. Одночасно, ряд істотних для справи обставин, що суттєво впливають на обґрунтування рішення та підстави його ухвалення, не були встановлені судом першої інстанції.
Закарпатський апеляційний суд взяв до уваги доводи апеляційної скарги і на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 4, ч. 2, 4 ЦПК України задовольнив частково. Колегія суддів постановила змінити рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 червня 2022 року, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції постанови апеляційного суду. Резолютивну частину рішення суду першої інстанції залишили без змін.
Прес-служба Закарпатського апеляційного суду
_03_03.png)
