9 років в’язниці за умисне тяжке тілесне ушкодження: апеляційний суд залишив вирок без змін

23 березня 2026 року колегія суддів Закарпатського апеляційного суду у  відкритому судовому засіданні розглянула апеляційні скарги обвинуваченого та його адвокатки на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 серпня 2023 року у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України (Умисне тяжке тілесне ушкодження).

Суд першої інстанції визнав обвинуваченого винним та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Обставини справи

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що в нічний час з 31 липня на 01 серпня 2021 року обвинувачений,  перебуваючи за місцем свого проживання в Ужгородському районі, у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків затіяв сварку зі своєю співмешканкою. Під час цього, діючи з прямим умислом, завдав жінці кулаками та обутими ногами множинні удари в область голови та тулубу, від отримання яких вона померла.

Ці дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

При затриманні обвинуваченого у нього було вилучено футболку з кров’ю, яка, як було згодом встановлено молекулярно-генетичною експертизою, належала потерпілій, а також її біоматеріал виявлено під час дослідження нігтів чоловіка.

Обвинувачений винним себе не визнав та пояснив, що з потерпілою проживав разом близько семи років як чоловік і дружина. Стверджував, що стосунки з жінкою у нього були хороші, але вона зловживала алкоголем. За версією обвинуваченого, у ніч з 31.07.2021 на 01.08.2021 він знаходився дома, а співмешканка  пішла в бар, а коли повернулась додому на її обличчі були подряпини і вона скаржилась, що в неї болить голова. Після цього, обвинувачений, за його словами, продовжував розпивати спиртне зі своїм знайомим, а співмешканка пішла спати. Зранку він побачив, що жінка не дихає, намагався її розбудити та повідомив про це господарку будинку, яка й викликала поліцію. Обвинувачений стверджував, що потерпілу не бив. За версією останнього, її побили ввечері в барі.

Захист обвинуваченого вважав, що обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК України є необґрунтованим через відсутність прямих доказів вини, а наявні в кримінальному провадженні докази зібрані з численними порушеннями КПК. З урахуванням того, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях та неналежних і недопустимих доказах, просив вирок суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі.

Вислухавши сторони та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що вирок першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Апеляційні скарги сторони захисту залишено без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 серпня 2023 року – без змін.